Фільм
"Це віра в те що найкращі фільми можна зняти навіть без сюжету та інтриги, та нащастя і те і інше в фільмі присутнє."
27th Vilnius International Film Festival Kino Pavasaris
24 March - 3 April, 2022
Інтерв'ю
Antonio Lukich
Мої думки тихі
31 березня - 3 квітня
kinopavasaris.lt - #STANDWITHUKRAINE
"Мої думки тихі" з'явились завдяки історії з життя українського звукорежисера і композитора Дмитра Кравченка. Він на фрилансі отримав замовлення записати звуки тварин української фауни і разом із батьком вирушив у експедицію в Черкаську область в пошуках цих звуків. Так з’явився герой фільму — звукорежисер і композитор Вадим, який має безліч невдач у роботі та особистому житті, але отримує шанс розпочати все спочатку. Просте завдання, – записати голоси закарпатських тварин, – може стати його шансом назавжди залишити "незручну Україну" і вирушити до "привабливої Канади", подалі від проблем. Однак все виявляється значно складнішим, адже головним супутником у новій роботі стає його мама...
Привіт, Антоніо, дякую за інтерв'ю з The New Current, як ти тримаєшся у ці дуже дивні часи?
Вітаю! Я би не назвав ці часи дивними, скоріше трагічними, нажаль.
Чи запропонував цей час вам нове творче натхнення чи можливості?
Залишки мого натхнення я планував вкласти в пост-продакшн мого другого фільму «Люксембург, Люксембург», над яким ми дуже тяжко працювали з 2019 року з ForeFilms Production... Але разом з першими бомбами які росія скинула на Київ та на всю Україну натхнення десь пішло. З’явилися більш нагальні потреби, наприклад як рятувати сім’ю та як захисити дітей від руйнівного впливу війни...
Фільм наразі ми намагаємось теж рятувати, просто щоб не з’їхати з глузду, ми віддалено пробуємо його якось допрацювати, коли є на це час. На нашу думку він може стати важливою частиною української культурної дипломатії, за яку ми всі як українські творці відповідаємо. Україні важливо мати свій впевнений голос на міжнародній арені, та позиціонувати себе як сучасну європейську країну.
Інше питання – це те, яку інфляцію наразі зазнають ті цінності які закладалися в історію – все що здавалося важливим – сьогодні зазнає значної перевірки. Сьогодні я не наважився би на таку особисту історію, якою є історія «Люксембургу, Люксембургу». Це кіно про реальність, скоріше про розгубленність перед реальністю, в якій відсутня фігура «батька», і нажаль сьогодні дуже багато саме батьків відсутні в житті своїх дітей. Батьків мого покоління зминав важкий час 90х. Сьогоднішніх – нажаль, війна. Це велика трагедія, рефлекія на яку буде відбуватися ще довго, не одне покоління.
Чи можете ви розповісти мені, як виник «Мої думки тихі», що надихнуло ваш фільм?
Перш за все це мій дебютний фільм – і я керувався просто бажанням зняти кіно не звачаючи ні на що. Це історія про закоханність в кіно, яка була в мені протягом майже 6 років навчання. Це віра в те що найкращі фільми можна зняти навіть без сюжету та інтриги, та нащастя і те і інше в фільмі присутнє. Кожен окремий епізод фільму – це результат спостережень за життям, які стали частиною теми відносин матерів та синів.
Під час роботи над фільм, як-от Мої думки мовчать, наскільки близько ви зможете дотримуватись сценарію після початку зйомок?
Не дуже близько – в нас було багато імпровізацій... Найцікавше та найважливіше з фільмом починає виникати після того як сценарій вже написаний. Ти починаєш шукати місця, акторів та команду.
.jpg)
Яка була найбільша проблема, з якою ви зіткнулися, коли працювали над Мої думки мовчать, і, озираючись назад, чи зробили би ви щось по-іншому в цьому фільмі?
Найбільша проблема була в тому – що найцікавші епізоди до фільму не потрапили, ми знімали з великим надлишком. Намагаючись побудувати цілісну історію – ми викидали класні сцени.
У вас завжди була пристрасть до створення фільмів?
Ні, вона почалась десь вже під час початку навчання. Кіно я не любив і не розумів. Улюбленим фільмом свого дитинства та юності я вважав щось накшталт «Людини-павука».
Наскільки змінився ваш підхід до фільмів після того, як ви почали знімати фільми?
Я почав їх розуміти зсередини, та повністю перестав критикувати інші фільми. Зняти кіно – це вже трішки чудо.
Чи повинні режисери продовжувати розширювати межі історій, які вони хочуть розповісти?
Нажаль життя влаштовано так, що ці межі будуть розширюватися самі по собі, адже досвід це така штука яка навіть проти нашої волі з нами відбувається.
Чи є у вас якісь поради, які б ви могли запропонувати для тих, хто думає, зйомку фільмів або вступити до кіношколи?
На початку кар’єри треба більше знімати, і менше думати. А потім – навпаки, більше думати і менше знімати.
І нарешті, що, на вашу думку, люди вiзьмуть з Мої думки мовчать?
Вони побачать красиве Закарпаття, та захочуть колись його відвідати.